Опис педагогічного досвіду

     Вступ

     Актуальність теми обґрунтована необхідністю розробки механізмів пріоритетних напрямів розвитку загальної середньої освіти, які визначені Державною національною програмою «Освіта» (Україна ХХІ століття), Законом України «Про загальну середню освіту», Концепцією загальної середньої освіти , Національною доктриною розвитку освіти.

У цих документах акцент ставиться на розвиток інноваційних освітніх технологій в навчальному процесі загальноосвітнього навчального закладу з метою забезпечення переходу освіти на нову, особистісно-орієнтовану парадигму. Разом з цим, впровадження зазначених технологій у сучасну педагогічну практику просувається дуже повільно. Це відбувається через недосконалість сучасних технологій управління освіти в цілому та технологій управління процесом впровадження інновацій зокрема.

Основним проблемам освітньої інноватики в сучасній теорії і практиці присвячені роботи І. Бома, Л. Буркової, Л. Ващенко, Л. Даниленко, Д.У. Джонсона, П. Дроб’язка, О. Козлової, М. Крюгера, Дж. Мейерса, А. Підласого. Ці роботи свідчать про те, що науково-педагогічна думка поступово іде шляхом розробки та стимулювання розвитку освіти. Однак, поки що залишаються недостатньо розробленими технології управління процесом впровадження інновацій. Прискорення темпу життя, великий потік знань, що впливає на сучасну людину, потребує від неї вміння швидко знаходити необхідне рішення, використовуючи для цього пошукові методи, користуючись великою кількістю різноманітних джерел інформації.  У зв’язку з цим, серед традиційних форм та методик навчання, у педагогічній практиці все частіше використовуються інтерактивні методи. Ці методи навчання досить швидко були визнані вчителями та управлінцями дієвим засобом впровадження нових освітніх технологій. Однак використання їх у практиці загальної середньої освіти поки що фрагментарне, епізодичне, не системне внаслідок нерозробленості відповідних технологій та неготовності більшості вчителів і управлінців користуватися інформаційними технологіями та комп’ютерною технікою, складна матеріально- технічна ситуація.

Все зазначене вище зумовило необхідність дослідження та розробки технологій впровадженням інновацій в освіті, які б враховували сучасний стан розвитку суспільства. Усе вищезазначене і обґрунтовує актуальність обраної мною проблемної теми «Використання інтерактивних технологій на уроках образотворчого мистецтва.»

         

 Основна частина

1. Врахування вікових особливостей у побудові уроків

  Підлітковий вік — це один з найважливіших етапів життя людини. В ньому багато джерел і починань всього подальшого становлення особистості. Вік цей нестабільний, ранимий, важкий і виявляється, що він більше, ніж інші періоди життя, залежить від реальностей довкілля.

        В традиційній класифікації підлітковим прийнято вважати період розвитку індивіда від 10-11 до 14-15 років. У психологічній літературі навколо даного віку існує широка термінологія, яка має цілий синонімічний ряд: «критичний вік», «критичний період», «зламний вік», «перехідний вік». "Перехідний вік" характеризується якісними змінами, що виникають у психіці дитини на стику двох віків і визначається зміною новоутворень. У перехідний від дитинства до дорослості індивід проходить великий шлях у своєму психічному розвитку: через внутрішні конфлікти з самим собою та іншими, через зовнішні зриви і внутрішні сходження до «придбання» почуття особистості.

          У двотомній книзі Ст. Холла, якого вважають засновником психології перехідного віку, основних труднощів та протиріч нараховується біля дванадцяти. У підлітків висока активність може призвести до раптового знесилення, шалена радість змінюється смутком, впевненість у собі переходить у зніяковіння, егоїзм чергується з альтруїстичністю, високі моральні прагнення змінюються низькими спонуканнями, пристрасть до спілкування — замкнутістю в собі, тонка чутливість переходить в апатію, жива зацікавленість — у розумову байдужість, прагнення до читання — в зневагу до нього, устремління до нового, до реформувань — в любов до стандартів, шаблонів, захоплення спостереженнями — в безконечні розмірковування. Професор Л.С. Виготський підкреслював те, що таких протиріч можна було б віднайти у підлітків ще у двадцять разів більше.

         Сучасні дослідники підліткового віку зійшлися у важливості визначення одного протиріччя. З одного боку, підлітковість - це вік соціалізації, врощування в світ людської культури та суспільних цінностей, а з другого -це вік індивідуалізації, відкриття та утвердження власного унікального і неповторного Я.

         Іноді підлітковий вік характеризують, як особливо «депресивний». Чому? Насамперед, такому станові сприяють фізичні та емоційні зміни в організмі підлітка, що породжує в нього відчуття невпевненості і страху. До того ж у юнацькі роки багато хто хворобливо переживає відсутність визнання ровесників або нерозділену закоханість. Важливо ще рахувати, що підлітки стикаються з різними колізіями життя вперше, їм ще бракує знань та досвіду.

         Підлітковий вік – це роки, коли людина відкриває для себе новий світ переживань, захоплень. Внутрішній світ підлітка у порівнянні з молодшим шкільним віком набагато складніший. Ускладнюються стосунки підлітка з навколишнім світом. Не випадково цей вік вважають перехідним, переломним. Особистість дуже нестійка – він вже не дитина, але ще не дорослий – підліток страждає підвищеною емоційністю (за спостереженнями психологів, критичні періоди в житті людини особливо багаті емоційними реакціями, багаті життям серця, а не розвитку. Тому вони такі збуджені, рухливі - ці 5-7 класники. Тому і так важко працювати з ними у гуртках. Разом з тим, що природну збудженість варто розумно використати і буде користь.  Для розвитку творчого потенціалу цей вік особливо плодотворний. За спостереженнями Л.С.Виготського, творчі можливості 10-12 літніх дітей найбільш повно проявляється якраз в області образотворчого мистецтва.

        Незважаючи на бідність життєвого досвіду, нерозвинуту ще свідомість, його емоційність, збудженість, відсутність належної критичності до результатів своєї творчості багато дітей стають «художниками». Вони легко переймаються авторським чуттям, легко переносять себе в світ мистецтва, легко уявляють себе авторами картин, вони здатні тонко відчувати поетичне слово.

Дітям властиве вміння естетичного співпереживання. Від власних творів вони одержують задоволення. Наприклад, діти, які ніколи не бачили моря, можуть доволі яскраво уявляти його собі і описати чи намалювати.

 Необхідно практично спрямовувати художні нахили школяра так, щоб це допомогло в організації житла, одягу, розкривати естетичне значення твору декоративно-прикладного мистецтва минулих епох і сучасного часу. Знайомство школярів з декоративною образністю, особливо у творчості народних майстрів, сприяє розвитку у них естетичного відношення до дійсності.

У своїх соціальних відносинах підлітки стають активнішими, а їхня діяльність в усіх сферах – все більш усвідомленою. Їм притаманні глибина переживань, виявлення індивідуальних смаків, уподобань. Вплив мистецтва на соціалізацію особистості дитини в цей період здійснюється через формування духовних потреб. Учень у цьому віці переходить від чисто моральних оцінок вчинків до естетичного сприйняття мистецтва.

 Старший підліток часто зосереджений на своєму внутрішньому світі і шукає в творах співзвучні йому мотиви. Це вік самовираження. Це самовираження буває настільки сильним, що часто аналіз витворів мистецтва діти підміняють аналізом власних переживань або роздумів на теми, які цікавлять їх. Тому тут необхідні такі форми аналізу, які б органічно поєднували особисті оцінки, устремління до самовираження з виробленням у них об’єктивного погляду на твір.

 У 7 класі навіть за однакових педагогічних умов починається доволі різка диференціація серед учнів. Більший вплив на сприйняття мистецтва починає набувати індивідуальний склад особистості учня, помітно проявляються розбіжності в залежності від начитаності учнів, їх знань, зацікавленості предметом. Відповідно сильно збільшується значення індивідуального підходу до різних груп школярів. Потребу в керівництві, спрямуванні з боку вчителя гостро відчувають самі учні. Якщо вони зустрічають в особі вчителя мудрого керівника, вони охоче йдуть тому назустріч.

 Цей період називається і переломним у ставленні до творів образотворчого мистецтва. Більш вони вимогливі до вчителя, бачать недоліки в його роботі.  Проте, при хорошій же організації уроку учні  охоче виконують завдання.

2. Поняття «інтерактивні технології»

Сучасний період розвитку суспільства, оновлення всіх сфер соціального і духовного життя потребує якісно нового рівня освіти, який відповідав  міжнародним стандартам. Сьогодні в освіті відчутний пріоритет загальнолюдських цінностей. Згідно з особистісно-діяльнісним підходом до організації навчального процесу в центрі його знаходиться той, хто вчиться. Формування особистості і її становлення відбувається у процесі навчання, коли дотримуються певних умов:

-         створення позитивного настрою для навчання;

-         відчуття рівного серед рівних;

-         забезпечення позитивної атмосфери в колективі для досягнення спільних цілей;

-         суб'єктом навчання, він відчуває себе активним учасником подій і власної освіти та розвитку. Це формує внутрішню мотивацію до навчання та спонукає їх до саморозвитку та самоспостереження.

У сучасному суспільстві джерелом знань може виступати не тільки вчитель, а й комп'ютер, телевізор, відео. Учні повинні вміти осмислювати отриману інформацію, трактувати її, застосовувати в конкретних умовах; водночас думати, розуміти суть речей, вміти висловити думку. Саме цьому сприяють інтерактивні технології.

«Інтерактивний» (від англ. «inter» - взаємний і «act» - діяти) - здатний до взаємодії, діалогу. Інтерактивне навчання — специфічна форма організації пізнавальної діяльності, яка має передбачувану мету — створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність.

Як свідчать наукові дослідження, інтерактивними прийнято називати засоби, що забезпечують безперервну діалогову взаємодію суб’єктів освітнього процесу. «Інтерактивне навчання (від англ. inter – взаємний, act – діяти), за визначенням О. Пироженко, це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має за мету створення комфортних умов навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність та інтелектуальну спроможність».

Інтерактивність освіти сприяє формуванню як предметних умінь і навичок, так і загальнонавчальних, виробленню життєвих цінностей, створенню атмосфери співробітництва, взаємодії, розвитку комунікативних якостей особистості. Під час такого навчання учні вчаться демократично спілкуватися з іншими людьми, критично й творчо мислити, приймати обґрунтовані рішення. При цьому до роботи залучаються всі учасники процесу, які працюють у групах в облаштованому класі за підготовленим заздалегідь викладачем матеріалом, із дотриманням процедури й регламенту, в атмосфері довіри.

Головна риса інтерактивного навчання — використання власного досвіду учнями під час розв'язання проблемних питань. Їм надається максимальна свобода розумової діяльності при побудові логічних ланцюгів.

Особливістю інтерактивного навчання є підготовка молодої людини до життя і громадської активності в громадянському суспільстві та демократичній правовій державі. За умов інтерактивного навчання всі діти в класі отримують можливість говорити, висловлюватись: вони мають час подумати, обмінятись ідеями з партнером, а потім озвучити свої думки перед класом.

Така робота сприяє розвиткові навичок спілкування, вміння висловлюватись, критичного мислення, вміння спільного вироблення рішення.

Інтерактивне навчання ділять на 4 групи:

-      парне навчання;

-      фронтальне навчання;

-      навчання у грі;

-      навчання у дискусії.

Методи, спрямовані на збільшення комунікативної активності між учасниками спілкування, або їхньої взаємодії, називають інтерактивними. Серед них найбільшого поширення набули такі: мозковий штурм, або мозкова атака, коло ідей, мікрофон (вільне накопичення великої кількості ідей з певної теми, критичне їх осмислення); метод прогнозування або передбачення (за дидактичним матеріалом підтвердити чи заперечити гіпотезу, сформулювати тему заняття); дискусія, кути, гронування, або асоціативний кущ (встановлення асоціативних зв’язків між окремими поняттями для узагальнення теоретичного матеріалу, підбиття підсумків вивченої теми чи розділу); ділові ігри (відтворюється поведінка і робота конкретних працівників за фахом).

З-поміж запропонованої сьогодні великої кількості інноваційних технологій багато вчителів визнають переваги роботи в режимі інтерактиву, який найбільш повно забезпечує комфортні, безконфліктні і безпечні умови розвитку дитини, всебічно реалізує її природний потенціал, виховує особистість, здатну до cамоосвіти, саморозвитку, самовдосконалення, яка вміє використовувати одержані знання для творчого розв'язання проблем, критично мислити, прагне реалізувати себе.

 У процесі інтерактивного навчання вчитель виступає в ролі організатора, лідера групи учнів, про що свого часу говорив відомий педагог П. П. Блонський: «Вчитель — лише співробітник, помічник і керівник дитини у власній праці дитини».

Інтерактивні форми роботи допомагають не позбавити жодного учня уваги, зробити його не тільки слухачем чи спостерігачем, а й активним учасником навчального процесу, бо його робота на уроці має результат. Застосовуючи групові форми роботи, можна переконатися, що вони успішно формують у дітей потребу здобувати знання, розвивають інтерес, любов до пізнання, допитливість. Слід зазначити, що ефективність роботи в групах залежить насамперед від того, наскільки кожний член групи усвідомлює важливість роботи разом та взаємодії через взаємодопомогу. Це породжує у дітей прагнення робити все можливе для досягнення успіху групи в цілому й усвідомлення кожним, що без його особистого успіху не можна досягти поставленої мети. За таких умов всі члени групи відчувають себе пов'язаними одне з одним, що формує в учнів позитивну взаємозалежність, а також розвиває почуття особистої відповідальності за досягнення у навчанні.

Крім того, інтерактивні форми навчання розвивають комунікативні вміння та навички, допомагають встановленню емоційних контактів між учнями, забезпечують виховне завдання, оскільки привчають працювати в команді, прислухатися до думки своїх товаришів. Використання інтерактиву в процесі уроку знімає нервове навантаження учнів, дозволяє змінювати форми діяльності, переключати увагу на вузлові питання теми заняття.

         Проводячи уроки такого типу, вчитель зацікавлює школярів предметом, формує активну життєву позицію, розвиває творчі здібності, вдосконалює мовленнєві і розумові навички; створює ситуацію успіху, де кожен учень почуває себе невимушено на уроці, а це, у свою чергу, сприяє самовдосконаленню його як особистості.

3. Особливості використання інтерактивних форм і методів роботи на уроках образотворчого мистецтва

Специфіка предмета «Образотворче мистецтво» дозволяє вчителю широко використовувати інтерактивні методи та нестандартні форми організації уроку, які дають змогу підвищити ефективність засвоєння знань, поліпшити контроль над виконанням завдань, викликати у дітей інтерес до навчання.

У сучасних умовах гуманізації й демократизації навчального процесу як ніколи актуальні дидактичні заповіді В.Сухомлинського «Немає абстрактного учня. Мистецтво й майстерність навчання і виховання полягає в тому, щоб розкривати сили й можливості кожної дитини, дати їй радість успіху в розумовій праці...»

Завдання вчителя – допомогти учневі знайти себе в житті; пробудити чи розвинути в дитині те творче зернятко, яке є в кожному, тому що воно закладене там природою.

 Розвивати творчі здібності можна по-різному. Окремі учні (обдаровані) переважно самостійно тренують свої задатки, щоб розвинути їх у здібності, і удосконалюють свої здібності, щоб вони стали творчими. Але для розвитку творчих здібностей більшості школярів важливою є саме роль учителя. Тому завданням вчителя є управляти процесами творчого пошуку учнів, йдучи від простого до складного: створення ситуації, що сприяє творчій активності та спрямованості дитини, розвиток його уяви, асоціативного мислення, здатності розуміти закономірності, прагнення постійно вдосконалюватися, розв'язувати дедалі складніші творчі завдання.

Найефективнішим засобом досягнення мети є використання саме інтерактивних технологій навчання, які забезпечують позитивну мотивацію здобуття знань, активне функціонування інтелектуальних і вольових сфер, сприяють розвитку творчої особистості.

        Створення ситуації успіху, сприятливих умов для повноцінної діяльності кожної дитини – основна мета, що покладена в основу інноваційних технологій навчання.

Сучасному вчителеві необхідно вибрати те «зерно», що дасть змогу створити свою «міні-методику». У творчого вчителя і учні прагнутимуть до творчості.

Для ефективного застосуван­ня інтерактивних методик на уро­ках образотворчого мистецтва педагог повинен старанно плану­вати свою роботу, щоб:

·                    дати учням завдання для попередньої підготовки: прочитати, продумати, виконати самостійні підготовчі завдання, поспостеріга­ти за явищами природи або дов­кілля;

·                    на одному занятті можна використовувати один, максимум — два інтерактивні методи, а не їх калейдоскоп;

·                    дуже важливо провести спокійне глибоке обговорення за підсумками інтерактивної вправи;

·                    визначити хронометраж, ролі учасників, підготувати запи­тання й можливі відповіді, виро­бити критерії оцінки ефективності заняття;

·                    передбачити різноманітні методи для привернення уваги учнів, налаштування їх на робо­ту, підтримання дисципліни; цьо­му, зокрема, можуть сприяти різноманітні вправи-розминки, письмовий розподіл ролей у гру­пах тощо.

 Творчий підхід учителя до побудови та проведення уроку, насиченість різноманітними прийомами, методами та формами викладання зможуть забезпечити його ефективність. Один із способів розвитку пізнавальної активності учнів – це використання мультимедійних технологій, які дають змогу підвищити активність і привернути увагу учнів до навчання.

Під час проведення уроків широко використовую програмні засоби навчання та мультимедіа: презентації ( програма Microsoft Power Point  ), відеоролики ( програма Windows Movie Maker ), комп’ютерні програми (MS Office Word, MS Paint) тощо, які дають змогу продемонструвати на уроці ті явища, які в реальному світі побачити неможливо або складно. Часто діти бояться висловлювати свою думку, бояться помилитися. Комп’ютер створює на уроці сприятливий мікроклімат, знімає напругу. Він дає змогу перетворити окремі етапи уроку на гру.

Важливим є спілкування та співпраця вчителя і учнів на уроці. Перефразовуючи вислів «Як назвеш корабель, так він і попливе», на практиці впевнилась: «Як почнеш урок, так він і пройде». Тому велику увагу потрібно приділяти організаційному моменту. Організаційний етап кожного уроку покликаний створювати атмосферу довіри та доброзичливості, забезпечити позитивну зовнішню обстановку та психологічний настрій учнів на роботу. Можна використовувати розминки для мотивації навчання, для ненав’язливого формулювання мети і завдань уроку, проводити вправу «Очікування», психологічний тест «Мій настрій сьогодні».

Починаючи урок потрібно налаштувати учнів на вивчення тієї чи іншої теми, тому звертаємося до їх життєвого досвіду, до знань, набутих на попередніх уроках. На етапі актуалізації опорних знань використовують такі методи як «Ланцюжок», побудова асоціативного куща, «Так—ні», використання сигнальних карток .

На уроках застосовую такі методи і прийоми, як: «Незакінчене речення»,«Ромашка»,«Знайди пару», «Кошик знань», «Неправильний малюнок» ,  «Мікрофон», . Також учням подобається розв'язувати різні кросворди, ребуси,  турніри-вікторини, психомалювання, де учні під музику малюють олівцем із закритими очима, передаючи враження від мелодії, а після прослухування музики, учні розплющують очі та доопрацьовують малюнок кольором.

Комп'ютерна презентація, як яскрава обгортка, викликає у дітей бажання скуштувати цукерку під назвою «урок». Мотивація учбової діяльності зростає в декілька разів. Систематичне використання на уроці комп’ютера, зокрема мультимедійних презентацій сприяє:

• підвищенню якісного рівня використання наочності на уроці;

• зростанню продуктивності уроку;

• реалізації міжпредметних зв’язків

• підвищенню рівня знань учнів;

• зміні ставлення школярів до комп’ютера (адже вони починають сприймати його не як сучасну іграшку, а як універсальний інструмент для ефективної роботи в будь-якій галузі людської діяльності).

 Використання презентацій є доцільним на будь-якому етапі вивчення теми і на будь-якому етапі уроку: під час пояснення нового матеріалу, закріплення, повторення, контролю. Етапи уроку, основні тези і весь необхідний ілюстративний матеріал, чітко і наочно виконані на слайдах, сприяють концентрації уваги учнів і активізації їх діяльності.

Де ж ПК можна застосувати на уроках образотворчого мистецтва?

Насамперед, для демонстрації наочності. Погодьтеся, що репродукцій картин зараз можна дістати дійсно багато (але, на жаль, не всіх картин і художників і не безкоштовно). Крім того - це віртуальні екскурсії в музеї.

Цікавими за формою і методом для використання на уроці є комп'ютерні програми, які дозволяють створити пензлем (мишкою) малюнки. Комп'ютер є універсальним пристроєм для створення творчої атмосфери шляхом використання музичного супроводу. Навіть незамінним буде комп'ютер для застосування комп'ютерних тестів, які допомагають вдосконалити процес перевірки теоретичних знань (http://metodportal.net, http://konserg.ucoz.ua, http://poznayko.at.ua).

Комп'ютерні уроки передбачають урахування об'єктивних можливостей, вікових особливостей розвитку і практичного художнього досвіду учнів, тісні внутрішні зв'язки з іншими предметами. Для загального розвитку учнів, їх свідомості цілісної картини про світ дуже корисними є інтегровані уроки образотворчого мистецтва та музики, образотворчого мистецтва та літератури, трудового навчання, історії, інформатики тощо. Усе це розширює в учнів світогляд, спонукає до самоосвіти, підвищує інтерес до навчання в цілому.

Сприяють розширенню знань учнів з історії уроки (6 клас) з теми «Первісне мистецтво. Звіринний стиль та рослинні мотиви в ужитковому мистецтві». Такі уроки можна проводити в комп'ютерному кабінеті. При цьому використовувати комп'ютерне програмове забезпечення для вивчення міфів і легенд народів світу.

 Під час вивчення теми «Типи шрифтів» (7 клас) у нагоді стає використання програми « MS WORD», де учні мають можливість не тільки познайомитись із різними типами шрифтів, а й спробувати їх на практиці.

Комп'ютер скорочує час реалізації задуму дитини. Скажімо, для роботи потрібне кольорове тло. «Розумна машина» виконає за учня технічну роботу, «видасть» потрібне тло. Отже з'явиться можливість, не відвертаючи уваги на другорядне, одразу приступити до втілення своєї ідеї. Власний задум, втілений на екрані на більш високому якісному рівні, дає дитині задоволення, впевненість у своїх силах, взірець, який він прагне досягти, коли користується традиційними засобами малювання.

Вчитель-художник має на уроках образотворчого мистецтва завжди прагнути створити творчу позитивно активну емоційну атмосферу, як справжній чарівник-казкар, повинен обгорнути дітей своєю природною щирістю, доброзичливістю, особливим артистизмом, витонченим розумінням прекрасного і глибокою повагою до вихованців та результатів їхньої творчості. Атмосферу захопленості уроком, предметом та мистецтвом у цілому намагаюся створювати шляхом використанням різноманітних типів нестандартних уроків (з використанням комп'ютерів) : урок-конкурс, урок-мандрівка в світ художника, урок-виставка, урок-екскурсія до картинної галереї,  бінарний урок, урок-відкриття та інші.

Щоб виховати творчу особистість, самому вчителю треба бути творчою людиною, професіоналом у своїй справі. Творчо викладати – означає постійно шукати нові шляхи активізації діяльності учнів на всіх етапах навчальної роботи, шукати нові, оригінальні форми пояснення матеріалу, вдосконалюватися самому, переймати досвід кращих вчителів. Учитель повинен вчитися протягом всього життя, прагнучи досягти вершини своєї педагогічної майстерності.

           Практичні рекомендації щодо використання інтерактивних методів навчання на уроках образотворчого мистецтва.

Починаючи урок, учитель має на меті налаштувати учнів на вив­чення тієї чи іншої теми, тому звертається до життєвого досвіду учнів, до знань, набутих на попе­редніх уроках. На етапі актуалізації опорних знань доцільно викорис­товувати такі методи як «Ланцюжок»,  побудова асо­ціативного куща, «Так—ні», вико­ристання сигнальних карток.

       «Так—Ні»

Розгляньмо застосування гри «Так—ні» на уроці з теми «Садово-паркова скульптура» (7-й кл. «Простір і об’ємно просторова формв»). Вчитель ховає зразок або фото садоаво-паркової скульптури і про­понує учням відгадати, про що йтиме мова на уроці, ставлячи за­питання, які вимагають від учите­ля тільки відповідей «так» чи «ні».

Учні можуть ставити такі запи­тання:

1.            Це твір живопису (графіки, скульптури,...)?

2.             Це скульптура на площині?

3.            Це об'ємна скульптура?

4.  Це садово-паркова скульптура?

Якщо знайдено учнями від­повіді, вчитель показує класу зра­зок і оголошує тему уроку. Цей прийом вчить пов'язувати розріз­нені факти, систематизувати наяв­ну інформацію, сприяти зміцнен­ню здобутих знань.

Асоціації. Побудова асоціативного куща

     Цей метод полягає в тому, щоб за короткий проміжок часу учні при­гадали та сформулювали засвоєні раніше знання з теми, запропоно­ваної вчителем. Дані відповіді у формі коротких тез записують на дошці навколо розглянутого поняття чи явища. Результатом є схема-опора, що актуалізує знання учнів і го­тує їх до сприйняття нового матері­алу з даної теми.

      Розгляньмо приклад застосу­вання цього методу на уроці з теми «Ілюстрація до літературних творів» у 5-му класі (схема 1)

                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                     «Подоріж». Навчальний матеріал з теми «Писанка-вид народного мініатюрного живопису України» (6-й кл.) учні сприйматимуть цікавіше, якщо його розглянути у формі подорожі по рідному краю. Учні об'єднують­ся в групи, спільно опрацьовують один з аспектів досліджуваної про­блеми, готують виступи.

·               «Історики» повідомляють про час та умови виникнення писанок.

·               «Народознавці» готують вис­туп про символіку, обереговість та поліфункціональність писанок.

·               «Краєзнавці» розповідають про особливості розпису писанок різних регіонів України.

·               «Кольорознавці» пояснюють значення кольорів у писанкарстві.

·               «Знавці технік розпису» по­відомляють інформацію про кла­сифікацію писанок залежно від техніки виконання розпису.

·               «Мистецтвознавці» ознайом­люють із легендами та піснями про писанки.

Оформлення опрацьованих матеріалів може бути виконане учнями у вигляді домашніх про­ектів, які об'єднуються в довід­ник або брошуру «Українська пи­санка».

«Мозкова атака»

Розгляньмо застосування цьо­го методу під час опрацювання учнями теоретичної частини на­вчального матеріалу з ілюстру­вання книги. Вчитель спонукає учнів до колективного дослідження, став­лячи запитання (проблему для об­говорення): чи одне й те саме — ілюстрація й сюжетна компози­ція? Учням пропонують порівня­ти картину Т.Яблонської «Над Дніпром» та ілюстрацію В.Полтав­ця до твору Т.Шевченка «Встала весна».

Думки учнів та висунуті ними ідеї записують на дошці. Діти за­значають, що робота художника над ілюстрацією схожа до роботи над сюжетною композицією. Від­мінність полягає в тому, що, ілюс­труючи твір, художник розкриває графічними засобами думку авто­ра, а працюючи над сюжетною ком­позицією, сам вибирає зміст і образи, по-своєму їх передає й трак­тує. Так, Т.Яблонська створила сюжетну композицію самостійно, на основі власного аналізу змісту, образів, натури, а В.Полтавець ху­дожніми засобами розкрив зміст і образи твору великого поета. Спільним є те, що обидва автори спиралися на етюди, замальовки з натури, на свою пам'ять і фанта­зію, вміння й навички.

Учитель уточнює й доповнює висунуті ідеї, разом з учнями сис­тематизує інформацію щодо особ­ливостей ілюстрацій та відмінності їх від сюжетних композицій. Ре­зультати такого дослідження «по­вертаються» учням у вигляді «спільно виробленої» схеми, якою учні користуються під час роботи над ілюструванням літературного твору.

«Прес-конференція»

«Прес-конференція» — це ро­льова імітаційна гра. Для прове­дення уроку у формі прес-конфе­ренції потрібно поділити клас на групи «консультантів» (заздалегідь підготовлених учнів) та «репор­терів» (учнів, які готують питання з даної теми з метою отримання необхідної інформації).

Використати цей метод можна під час пояснення питання компо­зиції. «Консультанти» опрацьовують матеріал:

Види композицій + прикла­ди художніх творів.

Схема аналізу.

·               «Репортери» ставлять свої запи­тання з метою отримання від «кон­сультантів» якнайповнішої інфор­мації.

·               «Репортери» в ході уроку скла­дають наукові статті, що розкри­вають питання композиції.

Завдання для всіх учнів: створи­ти абстрактні композиції з геомет­ричних фігур (набори); робота в парах.

Результати такого виду на­вчальної діяльності можна пред­ставити у вигляді «Дерева мистец­тва». Наприклад, на уроці, присвя­ченому вивченню творчості художників-імпресіоністів, «Дерево мистецтва» матиме таку схему (на дошці прикріплюють портрети ху­дожників, репродукції картин, кар­ту) (схема 3).

Для того щоб дати змогу учням висловити свої думки та передати враження від сприймання художніх творів, доцільно використати такі методи як «Світська розмова», «Мікрофон», «Ланцюжок».

«Світська розмова»

Учні в парах аналізують твір з точки зору емоційно-смислового задуму композиції, колориту, за­собів вираження, визначають при­належність твору до відповідного стилю, дають характеристику епо­хи. Репліки учні можуть починати словами: «Вельмишановний, а знаєте Ви, що...». Якщо в учнів виникають труднощі під час бе­сіди, то вчитель може запропону­вати їм опорні фрази, записані на дошці або на картках:

·               Перед нами живописне по­лотно, натюрморт з...

·               У центрі картини розмі­щено...

·               чітко виділено композицій­ний центр — ближче до країв...

·               предмети набувають від­тінків...

·               живописець використовує такі кольори...

·               тло написано...

·               художник пише мазками (плямами, штрихами)

·               Картина, написана багато років тому, і сьогодні вражає глядачів.

«Мікрофон»

На уроках, що містять такий вид діяльності як сприйняття творів мистецтва, ефективне викорис­тання методу «Мікрофон». Такий спосіб вираження своїх думок дає кожному змогу сказати щось швидко, визначити головне, ви­ступати по черзі.

Вирішення завдання перевірки та зміцнення знань пов'язане з використанням таких методів: «На­вчаючи вчуся», «Акваріум», метод проектів, «Аукціон», «Образна струк­турна модель». Контрольні уроки мають теж чималий спектр — кон­курси, змагання, багатоетапні ес­тафети тощо.

«Навчаючи вчуся»

Метод використовують під час узагальнення та закріплення ви­вченого та завершення роботи з теми. Мета: дати учням змогу взяти участь у навчанні й передачі своїх знань однокласникам. Використан­ня цього методу дає загальну кар­тину понять і фактів у мистецтві, викликає певні запитання й підви­щує інтерес.

   Порядок проведення:

1.                 Підготувати картки з факта­ми, що стосуються теми, по одній на кожного учня.

2.                 Роздати по одній картці кож­ному.

3.                 Упродовж кількох хвилин учні читають інформацію на картці.

4.                 Після того як учні прочита­ють інформацію, запропонуйте їм ходити по класу, ознайомлюючи зі своєю інформацією інших одно­класників.

5.                 Учень може одночасно роз­мовляти тільки з однією особою. Завдання полягає в тому, щоб поділитися своїм фактом і само­му отримати певну інформацію від іншого учня.

6.                 Після того як учні завершать цю вправу, запропонуйте їм роз­повісти що-небудь із того, про що вони дізналися від інших. Відповіді можна записувати на дошці.

      Метод проектів

Застосування цього методу розраховане на розвиток уміння побачити проблему, замислитися над нею, знайти спосіб її розв'я­зання, застосовуючи набуті рані­ше знання та навички.

Для уроків образотворчого мистецтва можна рекомендувати творчі проекти. Наприклад, ре­зультатом роботи всіх учнів класу на уроках з теми «Поняття про містобудівне та ландшафтне про­ектування» в 7-му класі може бути макет сучасного мікрорайону, в якому кожна група виконує макет споруди певного типу (житловий будинок, дитячий садок, магазин, школа, кінотеатр тощо).

Учні в групі можуть розподіли­ти ролі так: відповідальний за проект, організатор, генератор ідей, оформлювач результатів.

Етапи роботи над проектом:

1.                 Оголошення вчителем теми.

2.                 Постановка проблеми. Учні визначають, які споруди необхідно внести до проекту; встановлюють характерні конструктивно–стилістичні особливості;
пропонують варіанти виконання зав­дання (з допомогою вчителя).

3.                 Розподіл завдань серед груп, пошук інформації,  значення найкращого варіанту, встановлен­ня способів виконання проекту.

4.                 Робота над завданням: добір необхідних матеріалів, креслення розгортки, виготовлення виробу.

5.                 Попереднє обговорення от­риманих результатів в групах.

6.                 Захист (презентація проектів).

7.                 Колективне обговорення.

8.                 Висновки.

Урок-конкурс

Конкурс — вид ігрового мето­ду, що розкриває великі можли­вості для використання роботи з групами. Кожна група прагне ство­рити кращий зразок виконання одного й того ж завдання.

Наприклад, на уроці з теми «Мова архітектурних образів. Бу­динок казкового героя» (7-й кл.) поділяємо учнів на групи, пропо­нуємо групам однакові набори частин споруд та архітектурних деталей із картону. Вчитель по­відомляє професію або вид діяль­ності казкового героя.

      Завдання:

1.                 змоделювати будинок із за­пропонованих частин;

2.                 приклеїти частини на ар­куш, оздобивши будинок приду­маними або домальованими де­талями, так щоб він відповідав характеру та професії казкового мешканця;

3.                 підготувати усний захист  проекту.

Учитель аналізує, роботи і ви­значає групу-переможницю.

 Висновки.                                                                                                         

                                                                                                                             Соціальні перетворення в українському суспільстві докорінно змінили     орієнтації в галузі освіти. Спрямування навчально-виховного процесу на формування духовності особистості, розкриття її потенціальних можливостей та здібностей, утвердження загальнолюдських цінностей стало головною стратегією педагогічної діяльності творчо працюючих вчителів. Розв'язання цих актуальних проблем можливе лише на основі впровадження новітніх педагогічних технологій, які б давали можливість для розвитку творчих здібностей особистості. Такими новітніми педагогічними технологіями і є інтерактивні технології.                                                                                                                                Суть інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес організований таким чином, що практично всі учні беруть участь у процесі пізнання. Інтерактивні методики навчання базуються на підході, сконцентрованому на учні, що дає можливість актуалізувати знання, досвід всіх учасників навчання, обмінятися ним. Цей підхід робить навчання активним, що полегшує засвоєння матеріалу, робить цей процес усвідомленим, а відтак більш ефективним.

Упровадження інтерактивних технологій потребує від учителя розуміння суті даної моделі навчання, уміння старанно планувати свою роботу, значної кількості часу, особливо на початкових етапах. Слід поступово вводити елементи інтерактивних технологій на окремих уроках, починаючи з найпростіших — робота в малих групах, парах, трійках, «мозковий штурм», «мікрофон» тощо.

Ефект від використання інтерактивних прийомів максимальним буде тільки тоді, коли сам учитель глибоко усвідомить суть і необхідність такої роботи, при цьому врахує вікові особливості та рівень розвитку учнів класу.

Демократизація навчання, що є потребою суспільства, неможлива без осучаснення уроку. Уроку, який проводиться для учнів і заради учнів. Майстерність учителя сьогодні полягає у творчому підході до конструювання уроків, у постійному прагненні підвищити ефективність навчально-пізнавальної діяльності шляхом новітніх організаційних форм. При цьому значущою залишається реалізація на уроці виховних, розвивальних та освітніх завдань.

Специфіка предмета «Образотворче мистецтво» дозволяє вчителю широко використовувати інтерактивні методи та нестандартні форми організації уроку, які дають змогу підвищити ефективність засвоєння знань, поліпшити контроль над виконанням завдань, викликати у дітей інтерес до навчання.

Найефективнішим засобом досягнення мети є використання саме інтерактивних технологій навчання, які забезпечують позитивну мотивацію здобуття знань, сприяють розвитку творчої особистості.

Список використаних джерел: літератури

1.Скрипченко О.В. Вікова та педагогічна психологія.-К.:Каравела,2008.-С.151-198.

2. Выготский Л.С. Педология подростка/Собр. соч. в 6-ти т., Т.4. Детская психология.-М.:Педагогика,1984.-С.5-242.

3.Кле М. Психология подростка/ Пер. с фр.-М.:Педагогика, 1991.-176с.

4.Використання мультимедійних технологій у процесі навчання // Завуч. – 2007. – № 3 – с. 10-11.

5.Пометун, О. І. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: наук.-метод. посібн. / О. І. Пометун, Л. В. Пироженко. – К. : А.С.К., 2004. – 192 с.

6.Селевко Г.К. Проектуємо комп'ютерний урок // Відкритий урок. - 2006. - № 3-4. - с. 12

7.Активні та інтерактивні методи навчання / Укладач Кравчина О.С. – К.: ЦІППО АПН України, 2003. – 32 с.;

8. Васильєва Н.М. Застосування інтерактивних методів навчання на уроках предметів гуманітарного циклу //Управління школою. – 2005. — № 34. — С. 22-24;

9. Гра "Дебати": принципи, методи та організація // Все для вчителя. — 1998. — № 13-14. — С.13-15;

опыта // Педагогика. — 2000. — №7. — С.12-18;

10. Комар О. Інтерактивні технології — технології співпраці. // Початкова школа. — 2005. — №2;

11. Комар О. Навчання школярів за інтерактивними методами //Рідна школа. – 2006. — № 5. — с. 57-60;

12.  Побірченко Н., Коберник Г. Інтерактивне навчання в системі нових           освітніх технологій // Початкова школа. – 2004. – № 10. – С. 8-10;

13.Пометун О., Пироженко Л. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Науково-методичний посібник. – К.: Видавництво А.С.К., 2004. – 192 с.;

          14.Пометун О. Як оцінити діяльність учнів на інтерактивному уроці // Доба.      2002. — №2. — С.2-6;

15. Симоненко Н.Є. Інтерактивні методи в гуманітарній освіті //Управління школою. – 2005. — № 34. — С. 18-21;

16. Ситник Г. Технології превентивного виховання школярів: Практичний посібник. – Рівне: Юлат, 1999;

17. Сучасні шкільні технології. У 2-х частинах. Частина 1 / Упорядники І. Рожнятовська, В. Зоц. – К.: Редакція загальнопедагогічних газет, 2004. – С. 5-30;